
Меня зовут Никита, но меня все знают как Никиша. Я наркоман-рэпер, одним словом, тот чувак, который всегда в сасных шмотках и поднимает всю эту мафию вокруг. Чтобы поддерживать себя в тонусе, я купил закладки, и, конечно же, не зря.
Нужно было что-то сильное, поэтому я решил попробовать говно. Да, друзья, я говорю о герое. Это крутая штука, но она как мара - если раз попробуешь, то потом уже не отпустит своим оковам. Так и со мной случилось. Я втянулся в эту историю, и понял, что это не шутки. Но даже в такой ситуации я не потерял чувство юмора. Чтобы расслабиться, я решил посмотреть картинки с котиками и милотой.
Картинки были просто огонь! Котики в футболочках, пушистые мордочки... Я даже забыл о своих проблемах на некоторое время. Мара в разгаре, а я сижу и падаю душой в милоту. Наверное, звучит странно, но так устроена наша жизнь, бро.
Но вернемся к моей истории с закладками. Чтобы не сойти с ума от героина, я пришел к выводу, что нужно расслабляться и шеймить на бензодиазепины. Это такие таблетки, которые помогают снять стресс и успокоиться.
Ах, братаны, я просто не мог остановиться. Замкнутость и пристрастие к наркотикам захватили меня полностью. Мои друзья говорили мне: "Никиша, ты совсем с ума сошел? Вот тебе лайба, стреляйся!". Но я продолжал смотреть картинки с котиками и милотой, пытаясь забыть о реальности. Однажды, когда я сидел в своей комнате, высокий как небоскреб, я вдруг увидел на столе шайбу и лайбу, которую я купил заранее. Моя рука протянулась к ней, словно автоматически. Я сделал укол и через пару секунд погрузился в новый мир, мир безболезненности и эйфории. Но, знаете, что такое действительно грустно? Что даже в такие моменты я все равно не мог забыть о своих картинках с котиками и милотой. Мне становилось скучно, когда наркотики переставали действовать, и мои руки тянулись к телефону, чтобы снова увидеть их милые мордочки.Лучше найдите что-то настоящее, что сможет наполнять вашу душу, а не только ваше тело. Найдите свою страсть, свое призвание, и делайте то, что действительно привлекает вас. Ведь на самом деле, в жизни есть так много прекрасного, что даже самые крутые картинки с котиками и милотой не могут передать.
| Вывод в одну строчку: | Наркотики и картинки с котиками - это две разные реальности, и выбирать между ними всегда стоит настоящую жизнь. Найдите свою истину и оставьте в прошлом все эти говноразборки. Живите настоящим, цените то, что рядом и не бойтесь шеймить тех, кто погружен в наркотический туман. Ведь только объединившись, мы сможем изменить мир.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад? Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією. Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови. Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо. Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік. Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд! В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити. Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса! Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію. Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше. Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас! Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно! У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз. Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів. Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку. Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла. Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором! ПОХОЖЕЕ... |